Не відкрию Америки, коли скажу, що обираючи до парламенту молодих та розумних, ми старше покоління, сподівались на життєдайний дух оновлення, свіжі ідеї, прозорість і незаангажованість в їхніх діях тощо. Наразі отримали зворотнє-невігластво, небажання зрозуміти тих, хто пропрацювавши все життя, опинився серед малозабезпечених і незахищених, що  ледь кінці з кінцями зводять. А тут ще «прожекти» з монетизацією субсидій, наступ на  трудові права  працюючої людини, яка з прийняттям, не дай Бог, юними та вельми освіченими депутатами проекту Закону про працю, позбудеться будь-якого захисту від свавілля  роботодавців  і буде повністю залежати від його ласки та волі. 

    А що ж профспілки запитаєте, а їх просто не буде. Бо з ухваленням закону через пів року автоматично втрачають силу ряд  соціальних Законів, в тому числі про профспілки, колективні договори та угоди…

   Урядовці – у захваті. Це їм підходить. Легше буде просувати інші закони, вигідні олігархату. Принаймні міністр розвитку економіки Тимофій Мілованов на своїй сторінці у Facbook висловився, що нинішні профспілки неефективні, як органи захисту прав працівників  і найчастіше просто отримують обов’язковий процент з зарплатні робітників, нічого не роблячи при цьому. На це висловлення можна зауважити тільки одне-страшенно далекий Ви,пане міністре, від народу, якого у профспілках 6 млн. Тільки у нас на Рівненщині є десятки прикладів дієвого профспілкового захисту, коли у судах відстоюються право людини на працю, коли через ухвалення ініційованих профспілкою колективних договорів та угод поліпшуються умови праці,налагоджується контроль за своєчасною і в повному обсязі виплатою заробітної плати, збільшується її розмір. Люди про це знають і довіряють профспілкам, а тому висловлюють свій протест проти продовження владою політики  обслуговування інтересів великого капіталу.

Тамара Стецюк